РАМЕ́НО, а, с., заст. Плече. І враз, раптово Рученьки білі, запашні Лягли на рамена мені… (Стар., Поет. тв., 1958, 26); Ремінець муляв худе рамено молодого інженера (Дмит., Наречена, 1959, 155); * Образно. Уже тополі гордовиті, З рамен стрясаючи імлу, Радіють ранкові й теплу (Рильський, II, 1956, 225); * У порівн. Коріння дерев, грубе, немов рамена, виринало гадюкою з моху (Коб., Вибр., 1949, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 446.