Слово "ранений" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РА́НЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до ра́нити. [Кузьма:] На фронті був? [Тарас:] Три роки відрубав; два рази ранений, тричі контужений (Корн., І, 1955, 159); // ра́нено, безос. присудк. сл. Дорогою язикатий виконавець розказав їм, що «голову ранено, і хтозна, чи до ранку доживе. Там кровиці натеклоповна сільрада!» (Тют., Вир, 1964, 188).

2. у знач. прикм., розм. Те саме, що пора́нений 2. На перон помалу на милицях, з забинтованою головою вийшов ранений солдат (Корн., І, 1955, 162); Сидів [Марусяк] на камені. Ранена нога одноманітно щеміла (Хотк., II, 1966, 108); // у знач. ім. ра́нений, ного, ч.; ра́нена, ної, ж. Людина, яка дістала поранення. — Води!попрохав ранений (Коцюб., І, 1955, 357).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 448.