РАНКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., фольк. Проводити де-небудь ранок. На калині зозуля, А на калині сивая Там кує, ночує, ранкує. Ніхто зозулі не чує (Чуб., V, 1874, 691).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 450.