РА́ННИК, а, ч. (Scrophularia L.). Рід багаторічних трав’яних та декоративних рослин з дрібними квітками, зібраними у волоть на верхівці стебла. Дід пам’ятав, як його одного разу, ще замолоду, побито… Дак тоді гоїв його Гарасим Савчук — ото був превеликий знахар! Зараз до ран ранника поприкладав,.. ну й за тиждень він здоровий був, — от що! (Гр., II, 1963, 486); Ліки Марка Григоровича — синій ранник і якась пахуча липка мазь — робили своє діло (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 615).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 450.