РА́ННЯ, я, с., розм., рідко. Те саме, що ра́нок 1. Їй хотілось скоріше дочекатися рання (Коцюб., І, 1955, 15); Розбрівшись з самого рання по парках, по бібліотеках,.. сидять над конспектами студенти, готуються до останніх екзаменів (Гончар, Людина.., 1960, 3).
◊ В таке́ ра́ння — так рано. Щирі, добрі і веселі хрипківці.. дружно встрявали в любу розмову і ділилися між собою не тільки хлібом-сіллю, а навіть і тютюном. На цей раз мова між дядьками йшла про те, на яку хворобу їх сюди викликали в таке рання (Тют., Вир, 1964, 170); З (від) ра́ння до ве́чора (до смерка́ння) — цілий день. Білка сумочку свою Розстебнула у гаю І від рання до смеркання В сумку зносить харчування (Стельмах, V, 1963, 352); На степи падала мжичка. Вона почалася ще тиждень тому і сіяла щодня від рання до вечора, дні і ночі (Епік, Тв., 1958, 425).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 450.