РА́НО-ВРА́НЦІ, присл. Дуже рано, на світанку. Рано-вранці біля сільської Ради юртувалося десятків два підвід (Тют., Вир, 1964, 170); Рано-вранці прокинулась Олеся в незнайомій кімнатці (Донч., VI, 1957, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 451.