РАНТУХО́ВИЙ, а, е, діал. Прикм. до ранту́х; // Вигот. з рантуха (у 2 знач.). — Тепер батько буде в рантухових сорочках ходити та панкам води доношувати… (Стеф., Вибр., 1945, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 451.