РАПІ́РА, и, ж. Колюча зброя з довгим і гнучким чотиригранним клинком та держаком; тепер використовується тільки в навчальному та спортивному фехтуванні. На столі лежить старовинна зброя: іржаві шаблі, пістолети, стара рапіра (Вас., III, 1960, 382); — Стань тут, за цим стовпом. Він зараз прийде. Свою рапіру добру оголи (Ільч., Серце жде, 1939, 243); — Керім Байбеков — ..найкращий фехтувальник на рапірах (Багмут, Щасл. день.., 1951, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 452.