РАХУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. рахува́ти 1, 2, 7 і рахува́тися 1. — Василю Васильовичу, — пролунав знайомий голос Ольги Павлівни, завуча школи. Береза здригнувся, ніби застали його за рахуванням крадених грошей (Томч., Готель.., 1960, 265); Після таких розглядин та рахування самої з собою вона перелякалась своїх думок… (Мирний, І, 1949, 398).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 456.