РАХУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. Вести взаємні, перев. грошові розрахунки. Легше з ведмедем борюкатися, ніж з паном рахуватися (Укр.. присл.., 1955, 10); // Вести облік взаємних послуг або претензій, образ і т. ін. Нам не подоба рахуватись листами, наче ті великі пани візитами (Л. Укр., V, 1956, 71).
2. з чим. Брати до уваги, враховувати що-небудь, зважати на щось у своїх діях, планах і т. ін. Кожен, хто видає книжку якогось автора, особливо відомого і заслуженого, мусить рахуватися з його способом писання (Коцюб., III, 1956, 261); Ніхто його не боявся, ніхто не рахувався з його думкою (Хотк., II, 1966, 230); Він ніколи не рахувався з вільним часом, коли треба було показати нові методи майстрам (Ю. Янов., Мир, 1956, 168); // з ким. Цінити, поважати кого-небудь, уважно ставитися до когось. З Сагайдачним рахувалися [пани], запрошували його до своїх палаців (Тулуб, Людолови, II, 1957, 281); Вона абсолютно не хоче з ним рахуватися, не слухає жодного слова (Хижняк, Килимок, 1961, 24); Рубін зрозумів, що Каленик Романович тут був не Ка-леником Романовичем домашнім чи навіть училищним, це була людина, з якою рахувався весь цех (Сенч., Опов., 1959, 19).
3. тільки 3 ос. Обчислюватися в якій-небудь кількості, певними одиницями виміру. Весь добуток гуцула в маржині.. Заможність рахується на голови скота (Хотк., II, 1966, 24).
4. Розцінюватися, сприйматися певним чином; вважатися. Махання за биття не рахується (Номис, 1864, № 3880); Коли він прочитав у «Раді» листа, то все хапався за голову, хвилювався й повторяв: «Так мені й треба, так і треба, коли я рахуюсь видавцем» (Коцюб., III, 1956, 330); // із спол. що, безос. Рахувалося, що я підпадаю небезпеці платити за нього (Март., Тв., 1954, 211).
5. Пас. до рахува́ти 3, 4, 6.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 457.