РАХІТИ́ЧНИЙ, а, е. Стос. до рахіту. Чіпляючись за одвірок, зіп’ялося [дитинча] на тоненькі рахітичні ніжки (М. Ол., Леся, 1960, 84); Рахітична голова; // Хворий на рахіт. Листя волоського горіха.. застосовується для ванн рахітичним і золотушним дітям (Лікар. рослини.., 1958, 69); Якщо до порцій буряка й моркви у раціон свиноматки додати по три кілограми просяної полови на день та сінного борошна, тоді не з’являтимуться рахітичні поросята (Рад. Укр., 1.I 1965, 1); // перен. Бездарний змістом і формою. Скажіть мені: кому потрібні рахітичні оті сонети та пісні? Народу, скажете? голодним? (Тич., І, 1957, 66).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 456.