РИ́ГЕЛЬ, я, ч. Горизонтальний елемент деяких будівельних несучих конструкцій. Якщо грунт слабкий, до стояків опори болтами прикріплюють ригелі, і тільки після цього котлован засипають, добре утрамбовуючи землю (Сіль. лінії електропередачі, 1956, 115); У сегментних затворах, які перекривають великі прольоти, головні ригелі роблять у вигляді ферм, а допоміжні — з профільованої сталі (Довідник сіль. будівельника, 1956, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 531.