РИМАРЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм., рідко. Те саме, що лимарюва́ти. Був той Гершко такий старий, як світ, римарював та тяжко бідував (Вовчок, VI, 1956, 302).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 535.