РИ́СКА1, и, ж.
1. Зменш. до ри́са. Силантьєв як старший намітчик орудував футштоком. Рівна, гладенька рейка з білими рисками поділу тихо, без плескоту пішла вглиб (Донч., II, 1956, 115); Він бачить мами кожну риску І сволока низеньку вись, І все пригадує колиску, Що мати гойдала колись (Мал., Звенигора, 1959, 268); Перед очима стоїть суха чорна фігурка з похилим станом, і довгий ніс, і якісь риски коло холодних уст (Коцюб., II, 1955, 245); Я думаю, що ми можемо пробачити Джекові оті риски певного шотландського патріотизму (Кулик, Записки консула, 1958, 117).
Підбива́ти (підби́ти) ри́ску див. підбива́ти.
∆ Ри́ски би́ти — прополювати буряки борознами між рядками. — Чом це тебе так довго не видко було в березі? — спитав дід в Сиклети. — Бо я цілий тиждень ходила на буряки бити риски (Н.-Лев., IV, 1956, 217).
2. Те саме, що дефі́с.
РИ́СКА2, и, ж.
1. Крихта (у 1 знач.).
◊ Й ри́ски в ро́ті не було́ (не мав, не ма́ла і т. ін.) — те саме, що Кри́хти в ро́ті не було́ (див. кри́хта). — У мене в роті, — одмовля, — Ще й риски не було! (Граб., І, 1959, 480); Голодне смоктання під грудьми нагадало Нєдєліну, що він досі й риски не мав у роті (Логв., Давні рани, 1961, 135).
2. перен. Незначна частинка, трошки, дуже мало чого-небудь. У майстрів, що грають блиском Іскор вибитих з каміння, Я візьму собі хоч риску Чародійного уміння (Ус., І сьогодні.., 1957, 223).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 539.