РИХТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок.
1. розм. Готуватися, підготовлятися до чого-небудь. Вона швидко збирається йти на поле, готує насіння жита, бере лопату, рихтується сіяти (Чорн., Визвол. земля, 1950, 173); Молоді гуцули тим часом так ідуть верховиною, ніби до танцю рихтуються (Стельмах, Над Черемошем.., 1952, 85); — А в зяті, бач, рихтується, — їдко вколов Когут (Цюпа, Назустріч.., 1958, 400); // Збиратися, споряджатися куди-небудь. — Тихше, донечко, не збуди. Він спить. А я саме на рибку рихтуюся (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 222); — Зараз ні машин, ні підвід. Завтра вже зранку рихтуйся (Дор., Не повтори.., 1968, 78).
2. спец. Пас. до рихтува́ти 2. Різкі поштовхи, які виникають внаслідок ослаблення ресор, можуть викликати їх поломку. Поламані листи ресори замінюються, а ресора, яка просіла, рихтується (Підручник шофера.., 1960, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 546.