Слово "рівний" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


РІ́ВНИЙ, а, е.

1. Який не має западин і підвищень (про поверхню); гладкий. Крута гора ясно виступає на синьому небі і виразно видається серед рівної задніпрянської береговини (Н.-Лев., II, 1956, 384); Зокола стіни не рівні та білі, а брудніаж чорні (Мирний, IV, 1955, 249); Приємно послухати казку про гори, коли мчиш отак степом, рівним, наче долоня, і нічого більше перед собою не бачиш… (Коцюб., II, 1955, 235); // у знач. ім. рі́вне, ного, с. Місцевість, місце без западин і підвищень. Поспішали [коні] вперед добровільно, самі намагаючись швидше здолати крутизну і вибратись на рівне (Гончар, III, 1959, 428).

2. Який не має викривлень, закрутів; прямий. Карпо взяв довгу та рівну ліщину і почав з Лавріном міряти город вздовж та впоперек (Н.-Лев., II, 1956, 354); В кінці рівної, як промінь, алеї.. горів вікнами проти сонця високий, з стрункими баштами палац (Смолич, І, 1958, 57); Тоді вони [верби] були тоненькі, рівні, а тепер товсті, погнуті, в рижих дуплах (Тют., Вир, 1964, 421); // Який не має нахилу; стрімкий. Висока гора спускалась покатом і обірвалась над самою Россю високими, рівними, як стіни, кам’яними скелями та проваллям (Н.-Лев., І, 1956, 49); // Який не має різких потовщень, розширень. Де б він не був, що б не робивусе йому ввижалися палкі, чорні з синьою поволокою очі дівчинині, її рівні брови, пишний стан (Коцюб., І, 1955, 235); Рівна нитка; // Стрункий, не сутулий (про людину, її поставу і т. ін.). З хати вибігла отаманова жінка, українська молодиця, вже немолода, але проворна, рівна й висока (Н.-Лев., 11, 1956, 224); Їх [дівчат] постави, рівні та гнучкі, Мені чомусь берези нагадали (Рильський, III, 1961, 173); // Який не має випуклостей (про лоб). Мелашка впізнала Лаврінову русяву кучеряву голову, рівний лоб (Н.-Лев., II, 1956, 343); // Який має правильну, без викривлень форму. В бережках неждано прокинувся вітрець, зашарудів у торішній осоці, вивіяв на лід кілька округлих вільхових листків, і вони закружляли у рівному колі, потім це коло розірвалося і листки блискавично, мов горобці, пурхнули кудись угору (Стельмах, І, 1962, 128).

◊ Зійти́ з рі́вної доро́ги див. доро́га; Зрива́тися (зірва́тися, зметну́тися, схо́плюватися, схопи́тися і т. ін.) на рі́вні но́ги див. нога́; Поста́вити на рі́вні но́ги кого — допомогти кому-небудь знайти впевненість у собі, віру в свої сили. На флоті Павло був веселий, кмітливий і швидкий, як чайка в польоті. Це з ним тут щось сталося. Треба його поставити на рівні ноги, розбудить, щоб прокинувся назавжди (Кучер, Трудна любов, 1960, 202); Рі́вний як сві́чка див. сві́чка.

3. Який нічим не відрізняється від кого-, чого-небудь; однаковий. — Рівна, сестро милая, нам доля з тобою (Гл., Вибр., 1951, 233); Черниш і Сагайда мали рівні звання, і спочатку було невідомо, хто з них буде призначений командиром роти (Гончар, III, 1959, 374); У мрії все рівне: й сьогодні, й минуле, і щастя, і вічність, і мить (Сос., І, 1957, 128); // Однаковий за розміром, величиною, формою, вагою, зростом і т. ін. — Тільки знай, у нас така установа: все, що не добув, на рівні часті паювати (Мирний, І, 1949, 329); Завзято оборонявсь старий вояка один проти восьми, та не рівні були сили (Коцюб., III, 1956, 49); // Який здійснюється, проводиться однаковими щодо сили, вправності сторонами, противниками (про бій, змагання і т. ін.). Рівний двобій; // Такий самий, однаковий особистими якостями, властивостями. Одного батька [діти], та не рівні (Номис, 1864, № 9222); Другі дівчата розбирали: то красивий, то ковтьоба.., а для неї вони [парубки] всі рівні (Мирний, IV, 1955, 119); // кому, чому, з ким — чим. Рівноцінний з ким-, чим-небудь. А що є рівне із Москвою в цілому світі, з молодою, завжди квітучою, мов сад?! (Нагн., Вибр., 1950, 98); Обіцянерівнеє боргу (Сос., І, 1957, 453); Це Марися, це Зміївна, Йде, найкращій квітці рівна, По нічній рясній росі, — Стрічка в’ється у косі (Перв., Казка.., 1958, 56).

Нема́ (не було́, не бу́де) рі́вного (рі́вної) кому, чому — хтось або щось є найкращим (найкращою) своїми якостями, властивостями. Кожен козак обертався в.. думах на лицаря, визволителя бідних невільників, ставав героєм, якому нема рівного в світі (Тулуб, Людолови. І, 1957, 63); Серед однолітків не було йому рівного в силі, спритності і відвазі, а найпершев розумі (Гжицький, Опришки, 1962, 133); Улиці, півні, собаки, люди,Все веселим видалось мені, І здалося, що весни не буде, Рівної веселій тій весні (Рильський, І, 1956, 144); Не ма́ти собі́ рі́вного див. ма́ти 2.

4. Рівномірний, постійний у своєму виявленні. Зима в нас того року стала зразу, рівна, сніжна (Коцюб., І, 1955, 303); Маруся не спала. Серце нило одностайним, рівним болем, (Хотк., II, 1966, 131); На палубі порипують снасті. Дме рівний, спокійний бриз (Ю. Янов., II, 1958, 81); — А далі, бачу, блимнула свічечка, блимнула друга і третяі затеплились вони рівним вогнем перед образом (Стельмах, II, 1962, 312); // Одного, однакового ритму; розмірений. Удосвіта його [хворого] дихання зробилося таке рівне й тихе, що Гаїнці здалося, мов уже він перестає дихати… (Гр., II, 1963, 482); Рівний пульс; // Який не має підвищень чи знижень тону (про голос і т. ін.). Її спокійні, рівні слова не обманювали його (Фр., VII, 1951, 66); Парубок підходить до неї [хатини] і чує з її середини рівний, одноманітний голос (Стельмах, І, 1962, 139); // Однаковий за кольором, забарвленням, інтенсивністю і т. ін. Степ, струснувши з себе росу та зігнавши непримітні тіні, горить рівним жовто-зеленим кольором (Мирний, IV, 1955, 312); У темряві, густій, тяжкій і рівній, Прокинувсь я (Рильський, III, 1961, 293); // Позбавлений труднощів, ускладнень, без відступів, збочень (про життя, життєвий шлях). В твоїх руках тепер, народе, Твоя судьба, твій рівний шлях (Рильський, II, 1960, 297); Турбота про подругу.. відволікала Ганну від важких думок і робила її життя яснішим, рівнішим (Коз., Сальвія, 1959, 125).

5. Який може рівнятися з ким-небудь своєю гідністю, заслугами, знаннями, досвідом, походженням і т. ін. Їдуть вони в тачанці понад осіннім Сивашем і, не думаючи про.. різницю у званнях та чинах, про умовну ту далеч, що ніби б то мусила відділяти селянина від полководця, почувають себе рівними, як людина з людиною, і серйозна, вдумлива тече між ними розмова (Гончар, II, 1959, 407); // Який має однакові з ким-, чим-небудь права; рівноправний. — А кажіть: хто над вами тут є отаман, чи який старший?Нема нікого старшого, ми тут усі рівні (Кв.-Осн., II, 1956, 116); Стали рівними гуцули Поміж народами всіма (Криж., Під зорями.., 1950, 59); // Заснований на рівноправності, зумовлений рівноправністю. Конституція.. запровадила систему прямих, рівних і загальних при таємному голосуванні виборів до органів влади (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 17); При комунізмі всі люди матимуть рівне становище в суспільстві (Програма КПРС, 1961, 55).

На рі́вній нозі́ див. нога́.

6. перен. Урівноважений, спокійний (про людину, її вдачу, поведінку). Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (Коцюб., II, 1955, 253); В поводженні з товаришами він був рівний, надійний (Гончар, Людина.., 1960, 31).

7. чому і без додатка. Який дорівнює, відповідає величині чого-небудь або складає якусь величину. Жінка його Марина Карповна принесла до його худоби не тільки частину своєї, рівну його частині, а ще й добрий жіночий розпорядок (Мирний, І, 1954, 150); Два двогранні кути вважаються рівними, якщо вони при вкладанні можуть суміститись (Геом., II, 1954, 17).

8. Виражений круглими цифрами (про число, рахунок і т. ін.). — То подай в комбід заяву. Так і напиши: для рівного щоту [рахунку] не вистачає тобі півдесятинки (Стельмах, II, 1962, 174).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 548.