РІВНИ́ЧНИЦЯ, і, ж. Робітниця, яка виробляє рівницю. Дочка в 17 років вступила на шинний завод, а через рік перейшла на фабрику до матері — робітницею, рівничницею (Рад. Укр., 8.III 1964, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 549.