РІДЕ́СЕНЬКИЙ, а, е. Дуже рідкий (у 2, 3, 5-7 знач.). Обличчя в нього було довге й жовте; на ньому росли тоненькі вуса і така сама вузенька рідесенька борідка (Мик., II, 1957, 321); Ось і рідесенький туманець пав на річеньку, мов парубок приголубивсь до дівчиноньки (Кв.-Осн., II, 1956, 41).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 556.