РІ́ДКІСНИЙ, а, е. Який трапляється, буває і т. ін. рідко; незвичайний. — Молодець! Ти знайшов трюфель! Це рідкісний гриб, дуже дорогий і поживний (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 145); Найцікавішим експонатом музею був рідкісний любительський знімок, на якому можна було впізнати першого радянського космонавта (Гончар, Тронка, 1963, 324); // Який виділяється серед інших своїми якостями, властивостями і т. ін.; чудовий. Рідкісний, чарівний мінерал [алмаз], рівного якому за дивовижною красою і грою барв немає в світі, відомий людству кілька тисячоліть (Веч. Київ, 16.XII 1966, 1); Святковий пишний одяг підкреслював її рідкісну красу (Тулуб, В степу.., 1964, 63).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 557.