РІ́ДШАТИ, розм. РІДІ́ШАТИ, ає, недок. 1. Ставати рідким (у 2-6 знач.). Знизу схили були вкриті густим лісом, а вище ліс рідшав і переходив у кущі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 163); Вона придивлялася до кожної зморшки під очима Миколи і до сплутаного чуба, що вже рідішав між двома глибокими затоками лоба (Коп., Дуже добре, 1937, 39); Тільки ледве чутно долинали постріли з моря, та й вони рідшали і нарешті зовсім ущухли (Тулуб, Людолови, II, 1957, 111); Вітер зміцнів, і хмари й туман над Дніпром одразу почали рідшати й розходитись (Перв., Атака.., 1946, 93); Помалу-малу синя імла рідшає, яснішає, східний край неба обливається широким усміхом світання, світова зірка блідне й тремтить, догораючи… (Коцюб., І, 1955, 179).
2. Ставати нечисленним, зменшуватися кількісно. Опівдні ярмарок почав рідшать: почали люди розходиться, поярмаркувавши (Н.-Лев., І, 1956, 59); Натовп рідшав (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 27); // безос. Розгорялося вогнище, рідшало комарів (Гончар, Таврія, 1952, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 559.