РІЗНОБІ́Й, бо́ю, ч. Відсутність єдності, злагодженості, порядку і т. ін., неузгодженість у чому-небудь. Здійснення заходів, спрямованих на впорядкування заробітної плати, сприяло подоланню багатьох недоліків. В значній мірі було ліквідовано різнобій у тарифних ставках (Ком. Укр., 7, 1965, 44); * Образно. Андрій чув, як здалека долітав різнобій голосів, безтямне реготання (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 567.