РІЗЬ, і, ж.
1. у чому. Гострий ріжучий біль. Він сів у сквері на лавці і сидів так довго, згорбившись, поклавши на коліна руки, відчуваючи, як щось м’яко давить його за горло і викликає різь в очах (Тют., Вир, 1964, 197).
2. техн. То саме, що різьба́ 3. Гвинт являє собою циліндричне тіло з різзю. Різь роблять по гвинтовій лінії (Курс фізики, І, 1957, 97); Для свердління невеликих отворів користуються буравчиками. Це найпростіший інструмент для свердління. Він має форму гвинтоподібного стержня конічної форми з різзю (Стол.-буд. справа, 1957, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 572.