РІК, ро́ку, ч.
1. Одиниця літочислення, проміжок часу, близький до періоду одного обертання Землі навколо Сонця; має 12 календарних місяців. Весна — краса року (Граб., І, 1959, 374); Не трачу надії, що таки колись, може навіть на той рік, таки виберемося з жінкою в Галичину (Коцюб., III, 1956, 216).
∆ Міжнаро́дний геофізи́чний рік див. геофізи́чний; Навча́льний рік див. навча́льний; Світлови́й рік — відстань, яку проходить світло за один рік. Для вимірювання зоряних відстаней астрономи запровадили одиницю — світловий рік (Бесіди про всесвіт, 1953, 109); Сільськогоспода́рський рік — час від початку землеробських робіт до збирання врожаю. Хто знайомий з колгоспним життям, той уявляє собі, що таке сільськогосподарський рік. Це — не одна посівна кампанія. Її завжди наздоганяє просапна, просапну — заготівля кормів (Логв., Літа.., 1960, 107).
◊ В (у) рока́х — у похилому віці; Залиша́тися (залиши́тися) на дру́гий рік див. залиша́тися; Зостава́тися (зоста́тися) на дру́гий рік див. зостава́тися; Зоставля́ти (зоста́вити) на дру́гий рік див. зоставля́ти; З рока́ми — з часом, після того, як мине якийсь час; З ро́ку в рік; Рік у рік — постійно, протягом тривалого часу. Максим помахом шапки вітає птахів, що з року в рік зимують у цьому закутку (Стельмах, І, 1962, 218); Ті вусаті, кругло стрижені люди в полотняній.. сорочці, що рік у рік ходили крізь ці сліпучі степи з своїми круторогими, були для льотчика десь у глибинах минувшини (Гончар, Тронка, 1963, 55); З ро́ку до ро́ку; З ро́ку на рік — з часом, поступово. Не раз, Україно, в жорстокім бою Ти кров проливала священну свою, Та з року до року все вище росла, Бо Партії правду у серце взяла (Рильський, III, 1961, 238); З року на рік, підростаючи та розумнішаючи, робилася Явдошка все хижішою та хижішою (Мирний, І, 1949, 234); Не пе́рший рік див. пе́рший; Не по рока́х — не за віком; Нови́й рік див. нови́й; По́ри ро́ку див. пора́; Ці́лий рік — протягом дванадцяти місяців. Навіть на бульварах нікому не боронять зривати рожі, скільки хто хоче, бо з тих рож тут живоплоти роблять, і вони цвітуть цілий рік (Л. Укр., V, 1956, 385).
2. Період часу в дванадцять місяців, що рахується від будь-якого дня. І четвертий рік минав Тихенько, поволі, І четверту починаю Книжечку в неволі Мережати (Шевч., II, 1963, 235); Ще за рік до арешту долинули до Тараса Григоровича чутки, що Брюллов переживає якусь внутрішню кризу, якесь переоцінювання колишніх естетичних норм (Тулуб, В степу.., 1964, 298); Ось уже шістнадцять років держу я цю паличку [режисерську], а мені на початку кожної моєї картини все здається, що я нічого не вмію робити (Довж., І, 1958, 20); * У порівн. [Марія:] Син приїжджає? [Одарка:] Чекаю з хвилини на хвилину. А день сьогодні як рік для мене (Зар., Антеї, 1962, 5); // У сполуч. з числівником уживається на позначення чийогось віку. Як повернуло Івасеві на шістнадцятий рік, то він зовсім покинув іграшки в бої (Мирний, І, 1949, 181); Йому тільки ще йде дев’ятнадцятий рік. Як виріс Василь за останнє літо! (Довж., І, 1958, 87).
◊ Без ро́ку три дні (ти́ждень): а) дуже мало часу. Прожив Багіров із своєю веселою молодичкою без року три дні. Проте і в далеких краях не забував її (Гончар, III, 1959, 189); б) зовсім недавно. — А ми ще й досвіду не мали, Без року тиждень лікарі (Мас., Сорок.., 1957, 392).
3. тільки мн. Тривалість чийогось життя; вік. З осклянілих чоловічків невдоволення перекотилося на драглисту жовтизну білків, на яких теж роки наснували крихкого павутиння прожилок (Стельмах, І, 1962, 330).
◊ Мої́х рокі́в див. мій.
4. тільки мн. Період, пора в чиєму-небудь житті; літа. У дитячі любі роки, Коли так душа бажала Надзвичайного, дивного, Я любила вік лицарський (Л. Укр., І, 1951, 152); Про нього знали, що він учився колись — за хлоп’ячих років — мистецтва вироблювати фарфор, потім потрапив на вулицю (Мик., II, 1957, 441); Оксен, позираючи на молодь, що їхала із сміхом та витівками, пригадував і свої парубоцькі роки, коли він також був отакий.. веселун, і йому робилося сумно на душі за тими роками (Тют., Вир, 1964, 87); // Період, епоха в житті людства, народу, держави і т. ін., позначені чим-небудь. Свій творчий шлях Рильський почав у глухі роки реакції (Криж., М. Рильський, 1960, 14); Вже пройшли революції роки. Я в минуле з любов’ю дивлюсь (Сос., I, 1957, 152).
◊ За мої́х молоди́х ро́кі́в див. мій.
5. тільки мн. У сполуч. з порядковим числівником уживається для позначення десятиліття. «Комуна» зветься цей кут і цей парк, тому що тут ще в двадцяті роки справді була комуна демобілізованих червонофлотців (Гончар, Тронка, 1963, 220).
6. тільки мн. Час. А роки йдуть.. і все минає… Та не мина моя любов (Сос., І, 1957, 222); Він, здається, чує, як дівочі сльози ледь-ледь шелестять по її чорному від років кожушку (Стельмах, І, 1962, 123); // Великий період, тривалий час. Жив він так роки, поки його туга не звалила — зліг вмирати (Вовчок, І, 1955, 179).
7. у знач. присл. рока́ми. Протягом тривалого періоду, часу; дуже довго. Пливли перед ними [очима] і безслідно зникали маломістечкові доми і все ті ж самі люди, наче потерті меблі у хаті, між якими роками можна ходити, не помічаючи навіть (Коцюб., II, 1955, 282); Фермер хотів з уст рядового бійця.. перевірити правдивість того, що йому роками втовкмачували в голову (Гончар, III, 1959, 220).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 574.