САДІВНИ́К, а́, ч. Фахівець із садівництва, особа, що вирощує та доглядає садові рослини. Хлопці пустилися бігцем у сад, але, на їх нещастя, надійшов садівник (Март., Тв., 1954, 151); Садівники Потоцького садили троянди, лілеї, гіацинти (Смолич, II, 1958, 11); Колгоспний садівник; * Образно. Курбас був гідним спадкоємцем, наслідувачем усіх кращих традицій театру Садовського, благородним садівником, який продовжував далі культивувати ті сади і зерна, які посадили його попередники (Мист., 1, 1966, 15); * У порівн. Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка й Даля (Рильський, III, 1961, 211).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 12.