САМА́Н, у́, ч. Будівельний стіновий матеріал, що являє собою необпалену цеглу, вигот. з глини з домішкою солом’яної січки, полови, гною та ін. і висушену на сонці; лимпач. В балці, біля ставка, де ще затрималося трохи талої води, було людно: тут бригада виготовляла саман (Хор., Ковила, 1960, 20); Стіни з саману, добре укладені і захищені від грунтової і атмосферної вологи,— малотеплопровідні (Свинар., 1956, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 25.