САМОВДОВО́ЛЕННЯ, я, с. Почуття і стан вдоволення самим собою. Які б не були великі наші досягнення, комуністам і всім радянським людям не властиві почуття самовдоволення, самозаспокоєння (Рад. Укр., 5.ХІ 1960, 1); Від хвилювання і самовдоволення старий селянин говорив таким тоном, що й сам себе не пізнавав (Добр., Ол. солдатики, 1961, 3); Пласке кругле обличчя її.. сяяло урочистим і переможним самовдоволенням (Тулуб, В степу.., 1964, 62).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 29.