САМОВИРАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок. Розкривати своє «я», виявляти (перев. у художній творчості, в художньому образі) свої думки, настрої, переконання. У поезії Первомайського.. завжди відчутний образ самого автора. Це наче лірична сповідь чистої і прекрасної людської душі. Але сила творів поета — в тому, що, самовиражаючись, він висловлює народну точку зору (Рад. літ-во, 5, 1968, 42); Багато втрачають [герої роману Н. Рибака «Час сподівань і звершень»], що мало самовиражаються; їх заступають великі абзаци авторських характеристик (Вітч., 1, 1962, 177).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 30.