САМОЗАГЛИ́БЛЕНИЙ, а, е. Заглиблений у себе, у свій внутрішній світ, у свої почуття й переживання. Павло оглянувся, але побачив, що Марко вже сидить міцний і самозаглиблений (Кир., Вибр., 1960, 28); // Який свідчить про заглиблення у себе, у свій внутрішній світ. Всі зупинились: одні в захваті, інші в мовчазному подиві, а ще інші в самозаглибленому спогляданні (Довж., І, 1958, 84).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 35.