САМОЗАТО́ЧУВАЛЬНИЙ, а, е, спец. Який має здатність заточуватися (див. зато́чуватися1) в процесі роботи. Не треба тепер витрачати час на заточування робочих органів культиваторів. І долота, і лапи, і бритва наварені сормайтом — чудодійним сплавом, який не тільки подовжує строк служби цих робочих органів у десять раз, а й робить їх самозаточувальними (Рад. Укр., 7.VI 1962, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 36.