САМОЛЮБУВА́ННЯ, я, с. Любування самим собою, своїми достоїнствами, успіхами і т. ін. Нарисам Чужбинського можна закинути, що в них є зайві дрібниці, певне самолюбування автора, що він інколи тільки згадує те, про що нам хотілося б почути докладну розповідь (Рад. літ-во, 3, 1964, 151); Прожиті нами роки були тяжкими і світлими, грізними і натхненними — усією своєю мужньою трудністю вони допомагали нам очиститись від скверни етики індивідуаліста, ревнивої, пройнятої.. самолюбуванням (Рад. Укр., 22.III 1964, 1).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 39.