САМОЛІКВІДА́ЦІЯ, ї, ж. Ліквідація, що відбувається внаслідок занепаду, непотрібності та ін. чого-небудь. Так і зачах [Марковський] після самоліквідації консисторії й через два роки вмер (Ле, Міжгір’я, 1953, 24); Зростання авторитету Комуністичної партії серед українських трудящих мас, особливо серед селянства, привело до самоліквідації цієї дрібнобуржуазної, націоналістичної партії [боротьбістів] (Компартія України в резол. і рішен.., 1958, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 39.