САМОПО́МІЧ, мочі, ж., рідко. Те саме, що взаємодопомо́га. Леон відійшов радісний, почуваючи себе бог зна яким лібералом, котрий ось, мовляв, заохочує робітників до дружності і самопомочі (Фр., V, 1951, 393); Культура і цивілізація не осінила ще нас своїм святим сяйвом,.. ідея самопомочі не запала в нашу душу (Мак., Вибр., 1956, 228).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 43.