САМОСВІДО́МІСТЬ, мості, ж. Ясне розуміння своєї суті, своїх особливостей, своєї ролі у житті, в суспільстві. Ся бабуся, згорблена з праці, нещасна, одним словом рідним зробила з мене чоловіка тверезого ума, відкрила таємницю ваги людської самосвідомості! (Барв., Опов.., 1902, 496); — Дитячі літа — це часи несвідомої натури нерозумної, без самосвідомості, без розуміння моральності та й усього взагалі (Н.-Лев., V, 1966, 164); Потрібна була сила, яка могла б об’єднати розрізнені сили робітників, надати їхнім вимогам виразної форми і виробити в них класову самосвідомість (Ленін, 7, 1970, 99); Своїми творами, пройнятими глибокою ненавистю до гнобителів, він [Т. Шевченко] відіграв величезну роль у розвитку національної і соціальної самосвідомості українського народу (Рильський, III, 1956, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 45.