САМОСПОСТЕРЕ́ЖЕННЯ, я, с. Спостереження за самим собою, своїм станом, за своїми думками, почуттями та ін,; аналіз власного душевного життя. Ця риса духовного розвитку підлітка — самооцінка, самовираження, самоспостереження, самовиховання — є разом з тим причиною ряду суперечливих явищ, які завдають багато тривог батькам і вчителям (Наука.., 12, 1968, 18); // Таке спостереження як метод психологічного дослідження. Недостатній розвиток чи порушення того або іншого механізму пам’яті можна виявити шляхом самоспостереження (Веч. Київ, 9.XII 1968, 3); Лише окремі радянські психологи розглядають самоспостереження як метод наукового вивчення психіки людини і ставлять його поряд з іншими методами цього вивчення (Рад. психол. наука.., 1958, 376).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 46.