САМШИ́ТОВИЙ, а, е, бот. Прикм. до самши́т. Стали в золото розшитими Мандаринові сади. Вище — зарості самшитові, Вище — скелі та льоди (Дор., Єдність, 1950, 64); // Зробл. із самшиту. Треба взяти з собою костура, привезеного з Кавказу, міцного, самшитового, ніби з жовтої кості виточеного (Собко, Справа.., 1959, 166); // Схожий на самшит. Ворон лежав грудьми вниз, розпластавши крила; голівка його з гострим самшитовим дзьобиком була відкинута набік (Тют., Вир, 1964, 139).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 51.