САП’Я́НОВИЙ, а, е. Прикм. до сап’я́н. Сап’янова шкіра; // Зробл., пошитий із сап’яну; оббитий, обтягнутий сап’яном. Понурила [Галочка] головоньку і дивиться на свої сап’янові червоні черевички… (Кв.-Осн., II, 1956, 340); Забейко пильно глянув на неї. Полотняна, доброго фасону сукенка. Солідний, сап’яновий пасок, що напевно більше коштує, ніж уся сукенка (Вільде, На порозі, 1955, 42); Галаган одразу ж важко опустився в таке ж, як і сам він, масивне сап’янове крісло (Головко, II, 1957, 480); Він зняв сап’яновий футляр, розкрив його і обережно й любовно вийняв із нього скрипку (Смолич, І, 1947, 46).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 57.