СА́ПАТИ, аю, аєш, недок.
1. Видавати носом свистячі звуки, важко дихаючи. Борис ішов звільна,.. сапаючи (Фр., III, 1950, 86); Хома сердито сапав (Коцюб., II, 1955, 85); Було чути лише, як шелестить на деревах листя та важко сапають коні (Тют., Вир, 1964, 338).
2. чим і без додатка, перен. Утворювати свистячі звуки, випускаючи газ, пару і т. ін. (про механізми, машини). Він [паровий млин] то дихав важко, то стомлено сапав, то зовсім притихав (Епік, Тв., 1958, 406); Поїзд уже стишив хід і, густо сапаючи парою, погуркував на полустанку (Гуц., Скупана.., 1965, 110).
САПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех. і без додатка. Підпушувати грунт і виполювати бур’ян, користуючись сапою. Дівчата й хлопці сапали буряки (Н.-Лев., II, 1956, 33); [Лукерія Степановна (гука):] Олесю-гу! А я тебе шукаю по саду та по леваді; думала, знов сапаєш огородину за котрусь поденну? (Кроп., II, 1958, 272); Ще за дня йшов він на поле в ті місця, де завтра мали косити чи сапати (Коз., Вибр., 1947, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 56.