САРАНА́, и́, ж.
1. Комаха, схожа на коника, яка перелітає величезними зграями, знищує посіви і рослинність; небезпечний шкідник сільського господарства; // збірн. Велика кількість цих комах. Хмари сарани, які з’явилися в Африці у 1958 році, були настільки густими, що буквально заступили сонце (Хлібороб Укр., 2, 1970, 47); Незабаром хлопці принесли страшну звістку: з півдня йде чорною хмарою сарана (Ів., Вел. очі, 1956, 108).
∆ Перелі́тна сарана́ — сарана з крилами, що може перелітати на великі віддалі. Доросла перелітна, або азіатська, сарана буває від 40 до 50 мм завдовжки; вона зеленувато-сіра або зелена (Шкідн. поля.., 1949, 21); Пі́ша сарана́ — безкрила сарана, що пересувається по землі. Личинки пересуваються з місця на місце стрибками й тому називаються пішою сараною (Зоол., 1957, 52).
2. збірн., перен., зневажл. Велика кількість людей як уособлення зажерливої і руйнівної сили. То [пани Польські] була здавна, ще за гетьманщини, голодна ненажерлива сарана, котра налетіла з Польщі на вільні степи розкішної України… Жерти, трощити — одна в неї здавна думка… (Мирний, І, 1949, 207); — Ігуменя, два попи, два дяки, сімсот монашок — ціла сарана сидить на селянській шиї, оббирає та обкрадає наші кишені (Мик., II, 1957, 361); Старші розповідали молодшим, що ця зелена сарана була вже колись у вісімнадцятому на Україні, і що окупантів неминуче знову спіткає та сама доля… (Д. Бедзик, Дніпро.., 1957, 22); // розм. Про тих, кого важко нагодувати. Молодиці бігали, розносили страву й все-таки не нагодували тієї сарани (Н.-Лев., III, 1956, 195); — Оце приходиться ховатись од проклятої сарани з святим хлібом! — задріботав Порох. — Як та прожра жре — не заховай тільки… (Мирний, І, 1949, 245); — Хіба така сарана не поїсть? — вказала Глафіра на дітей, що вминали картоплю з казана (Чорн., Визвол. земля, 1950, 12).
◊ Як (на́че, мов і т. ін.) сарана́; Сарано́ю су́нути (наліта́ти, лі́зти і т. ін.) — великою масою сунути, налітати, лізти і т. ін. куди-небудь. Зі всіх боків, наче сарана, сунули [фашисти] (Рибак, Час.., 1960, 271); З’являлись, як хвилі в морі, різні орди, сараною налітали вони на полян, руйнували й грабували городи й села над Россю і Дніпром, гнали людей в неволю (Скл., Святослав, 1959, 256); Як [тіє́ї] сарани́ — дуже багато. — Їх — ворогів і поганців — як сарани, цілі хмарища (Стар., Облога.., 1961, 33); — Дітей ми не будемо мати, та й нащо нам той клопіт, тепер і так тісно, поля обмаль, а людей — як сарани (Коцюб., І, 1955, 42); Ось і табір. Глянув [хлопчик] — війська, Як тієї сарани! (Олесь, Вибр., 1958, 349).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 58.