САРДОНІ́ЧНИЙ, а, е. Злісно-глузливий, уїдливий (перев. про сміх, посмішку). Я розсміявся сардонічним сміхом (Коб., III, 1956, 234); Той, про кого так говорили, стояв, обіпершись об лутку, і в сардонічній усмішці кривив губи (Тют., Вир, 1964, 59); Кривуля, що сидів аж біля порога, ховаючись від сардонічного погляду Пав-лового, низько нахилив голову (Кир., Вибр., 1960, 334).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 59.