СВИСТУНЕ́ЦЬ, нця́, ч. Зменш.-пестл. до свисту́н 2. Привозили сюди [в Опішню] із сусідніх сіл різноманітний крам і, спродавшись, купували додому гостинці. На хазяйство — добротний глиняний посуд, а дітям — голосні свистунці (Знання.., 3, 1970, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 75.