СВИ́ТНИК, а, ч.
1. Той, хто шиє свити. Шорник свитнику не товариш (Номис, 1864, № 1028); Шевчики, кравчики, ковалі, свитники.. зібралися на ярмарок погулять (Кв.-Осн., II, 1956, 19).
2. Той, хто торгує свитами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 76.