СВЯТИ́ЛИЩЕ, а, с.
1. заст. Храм. Скіфи споруджували святилища на честь бога війни Ареса (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 148).
2. перен. Місце, яке викликає почуття глибокої пошани, побожності. Він готовий був роками не виходити з стін цього святилища [художньої школи], аби малювати по-справжньому, аби зуміти передати на полотні все те, що жило в душі, що не давало спокою (Збан., Сеспель, 1961, 161).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 103.