СВЯТО́ЧНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що святко́вий. Святочні дні здавалися їм задовгі (Коб., II, 1956, 247); Ніч тиха, зоряна, тепла, святочна ніч (Коцюб., III, 1956, 412); Матвій відразу пізнав сусіда, що стояв серед хати в святочному одінні (Ірчан, II, 1958, 307); Щось раптом заскреботіло на серці.. і святочний настрій цього вечора увірвався (Л. Янов., І, 1959, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 105.