СВІ́ЖО.
1. Присл. до сві́жий 4-6, 8. В лице так свіжо вітер віяв… (Сос., II, 1958, 352); Сонце і повітря лоскочуть щоки, а зелень ялинових гілок виглядає з-під снігу так свіжо, що, здається, надворі стоїть весна (Коцюб., І, 1955, 410); Підняла [дівчина] батіг, Гукнула свіжо й весело на мулів, І чудно уші правий з них прищулив, І знявся пил, немов рожевий дим (Рильський, І, 1960, 184); Софія Іванівна була вже в ліжку і читала «Кобзар». —.. Мені подобається. Написано свіжо, просто і зворушливо (Тулуб, В степу.., 1964, 83).
2. присл., розм. Щойно, недавно. [Остап:] Здоров! Давно тут? [Василь:] Оце свіжо перепливли [річку], бач, і досі не обсохли! (Кроп., III, 1959, 91).
3. у знач. присудк. сл. Прохолодно; досить холодно. Здається, що се все на небі робиться: ..пахучо, свіжо, тільки листячко шепчеться (Барв., Опов.., 1902, 82).
СВІ́ЖО… Перша частина складних слів, що відповідає слову сві́жий у 1 знач., напр.: свіжозаморо́жений і т. ін.; у 5 знач., напр.: свіжозеле́ний і т. ін.; у 6 знач., напр.: свіжощо́кий і т. ін.; у 8 знач., напр.: свіжови́браний, свіжови́доєний, свіжови́мащений, свіжозасні́жений і т. ін.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 80 - 81.