СВІТИ́ЛОЧКА, и, ж. Пестл. до світи́лка. [Менша дружка, Олеся (вискакує. До Галі):] Світилочко, пишна пані! Не гордуй же ти нами, Бо як будеш гордувати, То не будем частувати (Н.-Лев., II, 1956, 426).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 89.