СЕГЕ́ЛЬБА, и, ж., діал. Місце, де викорчувано й випалено ліс. — Гляньте, ген по горах, по узбіччях, На верхах, сегельбах недоступних, Всюди гу́цул гніздиться, газдує (Фр., XIII, 1954, 330).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 109.