СЕЛЕ́РА, и, ж., бот. (Apium L.). Дворічна овочева городня рослина родини зонтичних, коріння і листя якої використовують як ароматичну приправу для страв. У зимовий та ранньовесняний періоди в теплицях вирощують.. селеру на зелень, цибулю, петрушку, салат (Колг. Укр., 4, 1959, 38); Навкруги килимами м’якими з селери й фіалок Луки стелилися (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 99).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 118.