СЕЛЯ́НСТВО, а, с.
1. У досоціалістичних формаціях — клас перев. дрібних сільськогосподарських виробників, що ведуть індивідуальне господарство; велика експлуатована маса народу. В селянстві бачимо ми головного з можливих союзників пролетаріату в справі довершення боротьби за свободу (Ленін, 13, 1971, 211); Все виразніше звучали в літературі і журналістиці тема кріпосного селянства, вимога змінити його рабське становище, а у Чернишевського, Добролюбова, Шевченка — й вимога повного розкріпачення селянства (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959,17); // збірн. Селяни. Мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло українське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок… (Коцюб., І, 1955, 336).
2. У соціалістичній формації — клас трудівників села, об’єднаних у виробничі кооперативи, засновані на суспільній кооперативній власності, колективній праці, вільній від експлуатації. Радянське колгоспне селян-ство — це нове селянство, яке народилося і виросло в результаті здійснення ленінського кооперативного плану (Ком. Укр„ 12, 1969, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 119.