СЕНС, у, ч.
1. Суть чого-небудь; зміст. Ти мусиш признати, що вірші мої, безперечно, Кожен зосібна, відмінні і звуком, і внутрішнім сенсом (Зеров, Вибр., 1966, 148); Данило ще не збагнув як слід самого сенсу пропозиції Флегонта (Смолич, Мир.., 1958, 36); // Те, що відіграє особливу роль, має виняткове значення; сила. Про що саме точно говорив Опанасові Чуприна чи Кравчина, на жаль, ми нічого не можемо сказати.., бо це треба було чути. В цьому весь сенс (Довж., І, 1958, 74).
2. Розумна підстава; рація (див. ра́ція2). Експертиза запропонувала деякі зміни в будуванні шлюзів і гідростанції [Дніпрельстану]. Останню визнано за доцільне ставити ближче до берега, ніж раніше запроектовано. В цьому є сенс, бо зменшуються скельні роботи і, розуміється, здешевлюється будівництво (Коцюба, Нові береги, 1959, 16); В словах Сидорчука є певний сенс (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 103); — Я ж віддала тобі і серце, і життя, — Маєток свій оддам, полину за тобою.. — До яких ти Речей додумалась! Тут сенсу ані крихти! (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 247); // Доцільність, корисність чого-небудь. Попихкуючи сигарою, Колінз уважно читав доповідну записку Горстмаєра про сенс і стан наукових досліджень (Рибак, Час.., 1960, 60).
◊ Ма́ти сенс — те саме, що Ма́ти ра́цію (див. ма́ти2). — Літератор має сенс, але це суть не його справи, — подумав і ще раз підкреслив (Рибак, Помилка.., 1940, 73).
3. Мета, основне призначення чого-небудь. Ми — покоління, виховане Жовтнем і віддане революції. В цій відданості наш зміст і в ній сенс нашого життя (Сміл., Сад, 1952, 67); Кілька днів тому, коли стався був між ними розрив, думала [Таня] — не переживе. Життя без нього для неї одразу згасло, злиняло, втратило сенс (Гончар, Людина.., 1960, 5).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 124.