СЕНТИМЕНТАЛІ́ЗМ, у, ч.
1. Літературний напрям другої половини XVIII — початку XIX століття, що розвивався як заперечення класицизму, характеризувався особливою увагою до індивідуального духовного світу людини, до природи і водночас відзначався ідеалізацією дійсності та надмірною чутливістю в її зображенні. Засуджуючи класицизм, сентименталізм, Павлик підкреслював вагу натуральної, тобто реалістичної школи, боровся за реалістичний напрям у літературі (Рад. літ-во, 2, 1958, 74); Як прихильник поєднання реалістичного зображення дійсності з сентименталізмом, Квітка-Основ’яненко у своїх сентиментально-реалістичних повістях прагне не тільки показати побут села, а й розчулити читача благородними рисами героїв (Іст. укр. літ., І, 1954, 173).
2. Те саме, що сентимента́льність. Ворог усякого сентименталізму, він поглядав на світ холодним оком анатома (Фр., II, 1950, 292); — Ви не думайте, що я не розумію ваших найкращих побажань, продиктованих.. відсутністю певних знань і сентименталізмом (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 173).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 9. — С. 125.